У місті Порту зібралася українська громада, щоб відзначити сумну дату — 1000 днів з початку повномасштабної війни в Україні. Це 1000 днів нескінченного болю, втрат і боротьби, кожен з яких залишив слід у серці кожного українця, незалежно від того, де він зараз знаходиться — в Україні чи за кордоном.
В цей день, коли ми вшановуємо пам'ять і віддаємо шану нашим героям, війна знову нагадала про себе. Російська армія здійснила
черговий обстріл, влучивши в цивільні об'єкти, і знову пролилася кров невинних людей. Загинули мирні жителі, серед них — діти. Ці страшні події, які відбуваються щодня, вкотре показують світові справжнє обличчя агресора.
1000 днів — це не просто цифра. Це 1000 ранків під звуки сирен, 1000 ночей у страху та сльозах, 1000 втрат, які неможливо забути. Але це також 1000 днів мужності, незламності та єдності нашого народу. Українці вийшли на мітинг сьогодні, щоб нагадати всім, що війна триває. Вона досі забирає життя і руйнує долі наших близьких.
Не можемо і не маємо права мовчати. Кожна така трагедія — це крик про допомогу, це нагадування, що світ не може залишатися байдужим. Наша присутність тут, на вулицях Порту, — це ще один голос у потужному хорі тих, хто вимагає зупинити війну.
Цей день — це ще один доказ того, що боротьба триває, і ми не маємо права зупинятися заради тих, хто зараз на передовій, заради тих, хто більше не з нами, і заради тих, хто ще тільки зростає під звуки сирен.
Слава Україні!