Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року, – один з найбільших злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни. Понад 20 років в СРСР повністю заперечувався злочинний характер цих дій. 

Анексія Криму Росією у березні 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права.

Враховуючи, що через сiмдесят рокiв пiсля депортацiї внаслiдок дiй тоталiтарного режиму колишнього СРСР кримськотатарський народ постає перед загрозою дискримiнацiї на рiднiй землi, з метою пiдтримки боротьби громадян України - кримських татар за реалiзацiю своїх прав як представникiв корiнного народу, Указом Президента України № 472 від 16.05.2014 року в Україні було встановлено День боротьби за права кримськотатарського народу, який вiдзначається щороку 18 травня.

Окупаційна адміністрація Криму вперше в новітній історії заборонила проведення 18 травня традиційного траурного мітингу в центрі Сімферополя, тож 70-і роковини депортації кримські татари відзначали в місцях компактного проживання в оточенні загонів поліції та під наглядом гелікоптерів.

Протягом 2014 року понад 150 кримських татар були піддані «вибірковому правосуддю», 21 зник без відома або був убитий, а Меджліс позбавлений як будинку, так і можливості вести діалог із державними органами т.зв. «Республіки Крим». 

У 2015 році “влада” Сімферополя заборонила проводити традиційний жалобний мітинг 18 травня у центрі міста.

В таких умовах вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу, а також демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого значення для України.

Міністерство інформаційної політики України розпочало спеціальну соціальну кампанію, яка називатиметься «Ми всі – кримські татари». Кампанія буде проводитись із використанням інструментів зовнішньої реклами у пресі, на радіо і на телебаченні.

Кабінет Міністрів України затвердив план заходів щодо вшанування 71-ї річниці депортації кримськотатарського народу. Серед мистецьких заходів: виставка репродукцій картин Рустема Емінова із серії «Депортація» та мультимедійна інсталяції «Унутма» у Національному академічному театрі опери і балету імені Тараса Шевченка, фотовиставка у Національному музеї історії України та показ фільму «Хайтарма» по всій країні.

На майдані Незалежності у м. Київ відбудеться мітинг пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу.

Історична довідка:

Депортація кримських татар почалася 18 травня 1944 р. Депортованим давали на збори від кількох хвилин до півгодини. З Бахчисарая, Джанкоя і Сімферополя їх ешелонами відправляли на схід. До кінця наступного місяця виселили 200 тис. осіб.

 

Протягом року від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Після радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим позбавили статусу автономії та перетворили на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки замінили на стандартні радянські назви.

Починаючи із 1968 р. розпочався процес організованої репатріації кримських татар до Криму. В кінці 1960-х – на початку 1970-х рр. цим шляхом повернулися додому понад 200 родин, ще стільки саме прибули самостійно. До початку масового повернення наприкінці 1980-х рр. в Криму проживало близько 7 тис. кримських татар.

14 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР  прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав». Відтак відновлення за рахунок держави майнового та іншого стану репатріантів, яким цей стан був до моменту депортації, набувало необхідної легітимності.

Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

 

1. Прикметник кримськотатарський та споріднені з ним пишуться виключно разом, а не через дефіс. Це правильно з граматичної точки зору та історично коректно.

2. Самоназва кримськотатарського народу – киримли або кримли, що може бути адекватно перекладено як кримці. Не слід плутати це поняття з терміном кримчани, що означає всіх жителів Криму безвідносно до національності, та кримчаки – назвою окремого етносу, корінного народу України, який проживає в Криму.

3. Уживати поняття татари на означення саме кримських татар науково некоректно. Це приблизно те саме, що замість українці казати східні слов’яни.