20 лютого Україна відзначає День Героїв Небесної Сотні

Указом Президента України П.Порошенка № 69/2015 від 11.02.2015 року встановлено щорічне відзначення 20 лютого Дня Героїв Небесної Сотні з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Саме цими словами Україна проводжала в останню тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову, як це неодноразово було в історії України, від нас пішли ті, для кого "справедивість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.

          21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально розвернув курс держави від євроітеграційного курсу.

Обурена таким рішенням українського уряду молодь вийшла на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримали по всій Україні. Це був початок  Революції Гідності.

           До кінця доби 21 листопада 2013 року на   Євромайдан у столиці зібралося понад 1500 чоловік молоді, студентства, киян… З’явилась міліція, посилені загони Беркуту. Із другої половини наступногодня кількість людей зросла, відбулися перші сутички з міліцією та провокаторами. На мітинг вийшло до 5 тисяч людей.

           Цього ж дня люди вийшли на Євромайдани у Донецьку, Івано-Франківську, Львові, Луцьку, Харкові, Хмельницькому, Ужгороді, Вінниці, Кривому Розі, Сумах, Харкові, Чернівцях.

           24 листопада 2013 року у Києві пройшла велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, в якій взяло участь понад 100 тисяч громадян України.

           Під будинком Уряду України відбулися зіткнення міліції з мітингувальниками. Понад 1000 бійців Беркуту розпочали штурм Євромайдану на Європейській площі із застосуванням сльозогінного газу. Прихильники євроінтеграції України відбили дві атаки силовиків і відтіснили їх в бік готелю „Дніпро”.

Хроніка подальших днів свідчить про ще більше наростання всенародного гніву. 

         4 грудня Президенти України – Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко висловили свою солідарність із діями мільйонів українців.

          8 грудня активісти Євромайдану звернулися до українців із закликом прийти на Майдан Незалежності і стати учасником Маршу мільйона. У неділю на Майдан Незалежності в Києві зібралося сотні тисяч  людей. Мітинг розпочався всенародною молитвою за Україну “Отче наш”…

Здавалося, на весь світ лунав гімн України, що його тоді заспівав весь Майдан.

           Після завершення Маршу мітингувальники звели блокпости та барикади в урядовому кварталі Києва.

 Дзвони Михайлівського Золотоверхого забили тривогу. 23 грудня 2013 року  коменданти Штабу національного спротиву закликали киян і всіх українців відзначити новорічні та Різдвяні свята на Майдані Незалежності і тисячі людей святкували Новий 2013 рік разом.

З інтерактивного майданчика артисти вітали Майдан і всю Україну зі святом Нового року та Різдвом Христовим. Церкви Києва та інших міст провели святковий передзвін. Святкове Богослужіння, вертепи, колядки об’єднало в столиці і по всій Україні мільйони. Український Майдан вразив своїм розмахом святкування весь світ.

16 січня 2014 року Верховною Радою без обговорення, простим підняттям рук  було прийнято пакет „Законів про диктатуру”, що відкривали провладцям шлях до масових репресій, надавали ще більшу свободу дій для  покарання учасників акцій протесту.

19 січня 2014 року у Києві на Народному Віче зібралось десятки тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленню «Законів 16 січня». Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами. Беркутівці застосували спецзасоби і, незважаючи на мінусову температуру повітря, водомет.

         Події, що відбулися з 19 по 22 січня 2014 року на Майдані, ще називають „Криваве водохреща”, або „Вогнехреща”. Це була найгарячіша фаза у протистоянні народу і влади.

         Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці „штурми та розгони” переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, акожен штурм сприймався в Україні як „боротьба не на життя, а на смерть”.

         Увесь світ облетіли кадри документальної хроніки, де молодий чоловік у будівельній касці стоїть на барикаді і проникливо, натхненно читає уривок з поеми Т.Г. Шевченка „Кавказ”. Це Сергій Нігоян – українець вірменського походження з Дніпропетровщини.

         22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайло Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник зі Львівщини та родом з Волині Олександр Бадера.  Вони стали першими в ряд Небесної сотні.

         Як по іншому зазвучали „Слава Україні! Героям Слава!”, гасла „Слава нації!”, „Смерть ворогам!”, „Душу й тіло ми положим за нашу свободу” … І що Майдан Незалежності – це, справді,  неймовірне місце, це СВОБОДА, це та потужна точка енергії українців, де  її Герої встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу, і гідність.

 Лютий 2017 р.                                                                        КУ в м. Порту