У 2017 р. виповнюється 121 рік від часу відкриття французьким вченим Беккарелем явища радіоактивності.

Відкриття радіоактивного розпаду атомів, якій супроводжується виділенням ядерної енергії, стало початком переходу людства до атомного віку. Але ядерна енергія, як виявилось, несла людству небезпеку.

У 1971 році неподалік від невеличкого українського містечка Чорнобиль розпочалося будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік стали до ладу чотири енергоблоки, приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки.

В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася аварія, що була наслідком нехтуваня технікою безпеки під час проведення низки випробувань, а також проектних недоліків в конструкції самого реактора та призвела до радіоактивного викиду потужністю в 300 Хіросім.    

Головним завданням було гасіння вогню на даху станції і території довкола будівлі, що містила енергоблок № 4 для того, щоб захистити енергоблок № 3 і тримати його основні охолоджувальні системи в робочому стані.

Вогонь гасили до 5 години ранку. У середині четвертого блоку його вдалося загасити лише 10 травня 1986 року, коли більша частина графіту згоріла.

Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише Україну та прилеглі до ЧАЕС території Білорусі та Росії, але й Македонію, Сербію, Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію, Велику Британію.

Серед усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя.

          Подолання наслідків Чорнобильської аварії навіть сьогодні потребує спільних зусиль усієї міжнародної спільноти, адже глобальний масштаб Чорнобильської трагедії не визнає національних кордонів.

З огляду на це, 20 грудня 1995 року в Оттаві було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Україною і державами Великої сімки та Європейською Комісією щодо закриття ЧАЕС. Виконуючи умови Оттавського Меморандуму, Україна 15 грудня 2000 року остаточно зупинила Чорнобильську атомну електростанцію.

У 2003 році 26 квітня - день аварії на Чорнобильській атомній електростанції - оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

Сьогодні на майданчику Чорнобильської АЕС  триває спорудження нового безпечного конфайнменту - захисної споруди, яка включає комплекс технологічного обладнання для вилучення із зруйнованого енергоблоку Чорнобильської АЕС матеріалів, які містять ядерне паливо. Ця система призначена для перетворення цього енергоблоку на екологічно безпечну систему та забезпечення безпеки персоналу, населення та довкілля.

Наразі успішно завершені роботи з переміщення Східної частини Арки нового саркофага.

Багато людей, особливо, старшого віку, повернулися до своїх домівок в 30-кілометрову зону відчуження.

Особливої популярності набувають екскурсійні поїздки. Близько 10 тис. туристів кожного року відвідують Чорнобильську АЕС, визнану американськими журналістами найекзотичнішим місце туризму в світі. З кожним роком потік туристів зростає.

Один із туристів, Ґлинн Дейвіс - вболівальник англійської збірної, який відвідав матч команди в Києві, так розповів службі новин „ВВС Україна” про свої враження про поїздку в зону відчуження:  

"Я би рекомендував всім поїхати туди, бо Чорнобиль - це нагадування того, як людина може зруйнувати планету, якщо вона недостатньо обережна. Це помилка людини, її необережність. Ми повинні бути дуже уважними та обережними, або ми зруйнуємо самі себе. Я вважаю, що всі повинні там побувати, так само як і при нагоді потрібно відвідати концентраційні табори, щоб віддати шану тим, хто там загинув та зрозуміти, що ми не повинні допустити, щоб щось схоже знову сталось. Нас здивувало також те, наскільки близько до Чорнобиля живуть люди, звичайні українці. Ми там були півдня, а ті люди там живуть постійно. Я б так не зміг".

Зараз ведеться підготовка та надання документів до програми ЮНЕСКО „Людина і біосфера” транскордонного українсько-білоруського біосферного резервуару загальною площею близько 500 тис. га з включенням до його складу окрім створюваного у Київській області біосферного заповідника, природного заповідника „Древлянський” (Житомирська область) та Поліського державного радіаційно-екологічного заповідника (Республіка Білорусь).

Чорнобильська аварія 1986 року та аварія на японській АЕС „Фукусіма” у 2011 році засвідчили необхідність вдосконалення безпеки використання ядерної енергетики. Ці техногенні катастрофи суттєво змінили життя мільйонів людей. Їх наслідки стали трагічним уроком для людської цивілізації та суворим попередженням щодо масштабу відповідальності, яку взяла на себе сучасна наука.

 Консульство України в м. Порту