Четвертий рік поспіль Україна відзначає День незалежності перебуваючи фактично у стані війни з Російською Федерацією. Спочатку Росія окупувала Крим, п’яту частину України, а потім, використовуючи методи гібридної війни, розв’язала агресію на сході України.

Проте, незважаючи на великі втрати, яких зазнає українська армія на Донбасі у протистоянні з російсько-терористичними військами, багато хто в самій Україні та за її межами вважають, що в нашій країні зароджується нове українське суспільство, будується нова незалежна держава, поштовхом до чого стали криваві події на Майдані.  

Українська революція кінця 2013 – по­чатку 2014 років є унікальним, раніше не баченим у світі явищем, втіленим у мирному народному супротиві, цілеспря­мованій боротьбі патріотів за волю, гідне життя, кращу долю країни. За дерев’яними щитами, якими протес­тувальники боронилися від куль «Бер­куту» вишикувався цвіт нової української нації - вільний, високоідейний, готовий стояти до кін­ця і навіть віддати життя за гідне май­бутнє держави.

З’явилося нове явище: українське суспільство віднайшло відчуття власної ідентичності, власних цілей та амбіцій. Воно готове заплатити високу ціну за власний вільний вибір шляхів сучасного розвитку.

Багато факторів вказують на те, що в результаті останніх подій Україна здолала пункт, після якого вже не буде повернення: вона остаточно відірвалася від «русского мира».

Росія, хоча й анексувала Крим, вона відразу ж втратила всю Україну. Однак, оскільки Росія не хоче цього визнати, і відбуваються ці трагічні події в Україні.

В ході Мінських переговорів представники Росії постійно наголошують, що вони стурбовані долею російськомовних людей в Україні. Однак саме ці люди найбільше страждають від цього конфлікту. В усій Україні є російськомовні люди - у Харкові, в Одесі, в Києві. І ніде немає питань щодо дискримінації , тиску, вони ведуть нормальне життя. Люди страждають тільки в тих регіонах, у яких Росія створила цей конфлікт.

Через окупацію Криму та військовий наступ на сході України Росія поклала початок нехтуванню встановлених принципів міжнародних відносин на основі Статуту ООН. Це порушення міжнародного права залишається прямим викликом міжнародній безпеці, що має серйозні наслідки для міжнародного правопорядку, який захищає єдність і суверенітет усіх держав.

Оскільки Україна не є ані членом НАТО, ані членом ЄС, якихось особливих зобов’язань перед Україною Європа не має. Проте якщо дивитися з погляду інтересів самої Європи, якщо Росію не зупинити зараз в Україні, звичайно, її вже треба було зупинити в Грузії, наступною буде яка-небудь країна НАТО та Євросоюзу. Це очевидно.

Зупинити Путіна можна єдиним способом: треба зробити дуже дорогою для його режиму політику щодо України. Зараз деякі важелі такої політики задіяні Європейським Союзом, США та усім західним співтовариством. Однак ця політика далеко не вичерпана.

Відновлення міжнародного правопорядку, до порушення якого вдалася Росія, залежить на сьогодні від збереження і посилення міжнародних санкцій проти Росії до повного виконання нею мінських домовленостей, а також відновлення суверенітету і територіальної цілісності України, включаючи Крим.

Цього вимагає історична справедливість, особливо беручи до уваги зобов’язання провідних західних держав перед Україною в рамках Будапештського меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

З текстом статті мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням

https://www.jn.pt/opiniao/convidados/interior/uma-festa-com-sabor-amargo-9751681.html