Пропонуємо Вашій увазі статтю Консула України Анатолія Коваля в газетах Diário do Minho (24.08.2020) та Diário de Aveiro (24.08.2020) під назвою "Nós vamos sobreviver...". 

Переклад на українську мову

Ми вистоїмо...

24 серпня українська нація відзначає своє найважливіше національне свято - День незалежності.

Незалежність далася Україні не легко, як вважають деякі політики, бо боротьба за незалежність тривала століттями. На цьому шляху були різні події - ми майже досягали незалежності, але не змогли її відстояти, ми здобували незалежність - але не на всій нашій етнічній території. Відтоді багато українців втратили життя у цій боротьбі.

Споконвічна мрія українців здійснилася у 1991 р. Після століть правління держав-сусідів Україна оголосила про свою незалежність в кінці XX століття рішенням Верховної Ради України 24 серпня 1991 р., яке було схвалене всеукраїнським референдумом 1 грудня того ж року з проголошенням Незалежності. Це, мабуть, найважливіший національний день та найбільше досягнення борців за незалежність України.

У світовій спільноті з’явилася нова незалежна держава - Україна, яка урочисто заявила про намір будувати своє майбутнє на основі принципів демократії та поваги до загальновизнаних норм міжнародного права, поваги до прав і свобод людини.

2014 рік став для українців дійсно значущим, дуже трагічним, але водночас дуже героїчним, який приніс новий поворот в українській історії. У «полум’ї Майдану» народилося нове явище: українське суспільство знайшло відчуття власної ідентичності, власних цілей та амбіцій.

Лише одна держава не хоче усвідомлювати, що український народ хоче йти своїм шляхом, жити і працювати в мирі і спокої.

Сьогодні наша країна переживає напад на Незалежність. Шість років тому, після незаконної окупації Росією Криму та розв’язання війни на Донбасі (східна частина України), українська нація змушена була взяти до рук зброю для захисту своєї землі, свого суверенітету.

Причини цієї російської агресії очевидні - прагнення України вступити до ЄС та НАТО, проведення політики відновлення історичної пам’яті та пропагування української мови і культури. Стратегічне завдання Росії в цій війні - припинення усіх цих процесів і перетворення України в російську провінцію та повернення її до імперії.

Російська агресія на Кримському півострові у 2014 році стала першим кроком у здійсненні імперських планів Москви проти сусідньої країни. Організований Росією референдум у Криму був лише спробою Кремля виправдати свої дії в цій операції. Особисто Путін в інтерв’ю у фільмі про «кримську операцію» вихвалявся, що анексія була спланована заздалегідь.

Однак, незаконна окупація Криму не була визнана світовим співтовариством. У резолюції ООН 68/262 від 27.03.2014 Генеральна Асамблея підтвердила територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах та наголосила на незаконності кримського референдуму 2014 року.

Така позиція міжнародної спільноти дуже роздратувала Москву і змусила Путіна терміново перейти до реалізації плану "Б" - розпочати гібридну війну на Донбасі, щоб відвернути увагу світових лідерів від кримської проблеми. Цей план розпочався з інформаційної війни і перетворився на справжній військовий конфлікт за участю російської армії у боях на території України, включаючи обстріли українських позицій з території Російської Федерації.

Внаслідок військової агресії Росії проти України загинуло більше 10 тис. людей, понад 23 500 отримали поранення. Близько 1584 000 жителів Криму та Донбасу були змушені покинути свої домівки як внутрішньо переміщені особи.

Від початку агресії у Донецькій та Луганській областях загинуло понад 240 дітей, 56 зникли безвісти, отримали поранення (за різними джерелами) між 167 та 500 неповнолітніх українців.

Економіка Донбасу повністю знищена. Обладнання багатьох колись потужних українських заводів було незаконно перевезено на територію Російської Федерації. Ситуація із затопленням шахт загрожує перетворитися  у серйозну екологічну катастрофу.

Наразі 7,2% території України залишається окупованою.

На Сході ділянка українсько-російського кордону протяжністю 409,7 км залишається непідконтрольною  уряду України. Каравани "гуманітарної допомоги", які прибували з Росії до регіонів Донбасу без будь-якого контролю з боку України чи міжнародних організацій, перетворилися в дуже потужне військове озброєння. Зараз на території 16799 км² підконтрольних Росії районів Донбасу накопичено близько 480 танків, понад 900 броньованих машин, 300 мінометів, 210 - реактивних систем залпового вогню, близько 700 різних систем протиповітряної оборони, не кажучи вже про легку зброю.

На окупованих територіях панують страх і терор, окупаційна влада застосовує репресії та методи залякування, систематично порушує права і свободи людини. Критична ситуація у сфері прав людини в окупованому Криму була засуджена у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї ООН.

Український народ дякує світовій спільноті за підтримку, допомогу та солідарність з Україною. Санкції, запроваджені міжнародним співтовариством, наразі стримують Росію. Але було б дуже доцільно, щоб "м’яка сила" іноді супроводжувалася "твердою силою", коли йдеться про протистояння агресору.

Україні потрібна Європа і Європі потрібна Україна. Приклад України - це те, що може очікувати Європу, якщо вона не усвідомить нову реальність. Багато людей у Європі досі не хочуть відкрито говорити про Росію як про агресора.

У зв’язку з цим спадають на думку слова Ж.Ж. Руссо, одного з провідних філософів людства: "Бачити несправедливість і мовчати - це наче брати участь у цій несправедливості".

Будучи спадкоємцем СРСР та російського імперського духу, путінська Росія не може відмовитись від експансії як у вигляді інформаційних воєн, так і військових агресій. І Путін уже "виправдав" ці майбутні війни у своїх "історичних" статтях і промовах, де було зазначено про "російські дари", які колишні республіки не повернули, коли вони залишали Радянський Союз.

Ми маємо робити правильні висновки з історії: адже якби після нападу Росії на Грузію в 2008 році до Москви були застосовані санкції на кшталт тих, що нині діють у зв’язку з її агресією проти України, навряд чи Путін наважився б на "кримську авантюру”.

Я впевнений, що Україна вистоїть і переможе, тому що Росія може розпочати війну, але вийти з неї переможцем вона ніколи не зможе.

Ми захищаємо свою землю і свою Незалежність!